Василь Симоненко – Розмова: Вірш

— Мамо, дай мені корзинку,
Я до лісу побіжу.
— Не ходи — заблудиш, синку.
— Мамо, я не заблуджу:

Я вже знаю всі доріжки,
Що показувала ти.
— Заболять у тебе ніжки,
Бо далеко дуже йти.

— Ні, матусю, не втомлюся
І піду туди не сам —
Піде Коля, піде Люся,
Піде вулиця уся.

Ти, рідненька, не журися —
За грибами ж я піду.
— Йди, синочку, та дивися —
Не знайди собі біду.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Розмова":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Розмова: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.