Розвели нас дороги похмурі,
І немає жалю й гіркоти,
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Тільки часом у многоголоссі,
В суєті поїздів і авто
Спалахне твоє біле волосся,
Сірі очі і каре пальто.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Осінній дисонанс
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Сумнів
(Оцінок ще немає)