«Щоб полюбити, треба звикнути…»
Як часто брешуть мудреці.
Щоб полюбити, треба зникнути,
Й прийти по вранішній росі,
І впасти в землю стиглим житом,
І знов зійти для юних битв…
Щоб полюбити, треба жити!
Любов — життя!
А що зробити,
Щоб і тебе хтось полюбив?
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Сумніви
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Ю-виляємо
(Оцінок ще немає)