Сонце світить, як завжди світило,
Плещеться під вербами вода.
Ти до нього ходиш, як ходила,
Ніжна, недосяжна, молода.
І тому, як вечір наступає,
Ген за обрій сонце заповза,
Я на зло йому й тобі бажаю,
Щоб раптово вдарила гроза.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – А я ходжу, не знаю – чому
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Ми брехні завжди легше вірим
(Оцінок ще немає)