— Спини! Спини! — Промчиться, ніби вихор,
На ошалілому гарячому коні,
І буде мчать, поки собі на лихо
Десь голову зламає на стерні.
Так чому ж він не сильний, не упертий —
Від того скаженіють скакуни!
Ні, я, коли впаду в обійми смерті,
Не заволаю слізно: «Зупини!»
