Світ який — і не оглянуть зором,
За життя його не обійти.
Знову й знов за обрієм суворим
Нові випинаються мости.
Та кому у мареві дорожнім
Я свою тривогу привезу?
Світ здається сонним і порожнім,
Як тебе немає поблизу.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Навіщо бундючитися пихато
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Люди часто живуть після смерті
(Оцінок ще немає)