Син простягає рученьки,
Смиче його за чуб,
Ось вже рум’яні пученьки
М’яко торкнулись губ.
Батько сміється синові,
Щастя в очах сія,
І промов ля дружині він:
— Сильний!
Такий, як я!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Лист
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Коли із заліку попруть
(Оцінок ще немає)