Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла,
Але ти, як весна, стороною пройшла.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Проходять дні
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Вовк-миротворець