Ти розвалила б мармурові стіни,
Коли б тебе закрили в самоті.
Любов, любов, коли тебе ще стріну,
Коли тебе ще здибаю в житті?
Іди від мене, молодість наївна,
Свої думки на волю розпусти,
Іди між люди, лагідна царівно,
Мене покинь, забудь мене й прости.
Нехай в душі не лишиться нічого,
Хай обважніє, мов осіння ніч.
Іди, іди, а я зверну з дороги,
Піду від щастя і від тебе пріч.
Тепер тобі погана в світі шана,
Бо ти одна не ходиш без добра,
Іди, іди, любов моя кохана,
Моя хороша згублена пора.
