Ти спішила од мене,
ти квапилась дуже…
Ворушилися тіні
в асфальті байдуже.
Я стояв, і дививсь,
і не бачив нічого,
Тільки чув, як співали
закохано ноги.
Тільки чув, як спішиш,
як тікаєш од мене
В надвечір’я дзвінке
й гамірливо-шалене.
Тишина проковтнула
мелодію ніг,
Я не рушив із місця,
услід не побіг —
Ти ж спішила од мене,
ти квапилась дуже,
А мені так хотілося
бути байдужим.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Впало сонце в вечірню куряву
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Я мрію про тебе, а ти – про нього
(Оцінок ще немає)