Василь Симоненко – У полі: Вірш

Тихо над полями,
день бринить піснями,
молодими хорами,
щирими бадьорими,
серце звеселя.

Ллється переливами
радість понад нивами,
радісно всміхається,
росами вмивається
рідная земля.

Тихою ходою
в поле із сапою
вийшла юна дівчина,
радісна, заквітчана
дивиться удаль.

Вітрами обвіяна,
ніжна і замріяна,
коси розвіваються,
очі посміхаються,
світлі, як хрусталь.

Хмари над полями,
в небі, наче плями,
ллється-розливається,
в серці обзивається
пісня голосна.

Це ж моя прекрасна,
мов зоря незгасна,
в битвах завойована,
в праці загартована
рідна сторона.