І у всьому така погорда,
Що говорять дівочі уста:
— Запишався… якого чорта?
— Торрічеллева пустота!
На трухляву столітню грушу
Ти похожий, чванько й мурло,
І боїшся, щоб хтось у душу
Не заглянув, мов у дупло.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Квочка і сито
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Ми усі по характеру різні
(Оцінок ще немає)