Уночі я підслухав, як стогне земля,
Як словами-сльозами вона промовля:
Я красу не ховаю між теплими кронами,
Не давіть мені груди важкими колонами!
Не шукайте в безладді каміння сумне,
Не топчіть мою вроду, не крайте мене!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Про тебе
- Попередній вірш → Василь Симоненко – І чудно і дивно якось
(Оцінок ще немає)