Василь Симоненко – Уночі я підслухав, як стогне земля: Вірш

Уночі я підслухав, як стогне земля,
Як словами-сльозами вона промовля:

Я красу не ховаю між теплими кронами,
Не давіть мені груди важкими колонами!

Не шукайте в безладді каміння сумне,
Не топчіть мою вроду, не крайте мене!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Уночі я підслухав, як стогне земля":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Уночі я підслухав, як стогне земля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.