Упала ніч така важка і чорна,
Холодні роси вимили траву.
Ніхто мене до серця не пригорне
І не розвіє злісну темряву.
Не упадуть на груди пишні коси
І не торкнуться руки теплих пліч…
Далеко пугач квилить і голосить
У непробудну ніч.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Розтягну я ввечері гармонію
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Вже два десятки стукнуло хлопчині
(Оцінок ще немає)