Я вернувся сьогодні додому,
І весь день у кімнаті моїй
Щирі друзі мої й знайомі —
Поспішай лиш стрічать, радій!
— А підріс!
— Помужнів, куди там!
— Тільки чомусь неначе схуд.
— Не біда, наверстає літом,
Там, звичайно, не те, що тут.
— Загорай, бо по-панськи білий,
Чи, можливо, уже запанів?
— Ти дивися, мовляв, не діло
Забувати своїх земляків.
— А косить не забув ще сіно?
— Не забувся, які граблі? —
Йдуть запитання безупинно,
Ну, звичайно, в своїм селі.
Серце радістю повне, як чаша,
Ой, якби ж то її не схлюпнуть!
Та чи можна ж то землю нашу,
Ту, де друзі такі, забуть!
