Все ще моє — попереду,
Я ще й почать не встиг
Помислів довгу череду
Вилити в мрамор книг.
Я не впаду під образами
Кволих, бездарних злюк —
Все, що понині сказано, —
Перший несмілий звук.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Безсонна ніч
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Земля кричить
(Оцінок ще немає)