Вся вона од щастя мерехтіла,
Колихалась барвами в очах:
Кров’ю і вогнем палахкотіли
Квіти у захоплених руках.
Я стояв. Пливла вона до мене —
Повні очі голубого блиску! —
В жмені гриву стиснувши зелену,
Радісна, вона несла… редиску!
- Наступний вірш → Василь Симоненко – У маленьких очах відбивається світ
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Пішла
(Оцінок ще немає)