Я морочусь другий день над римами —
написати й слова сил нема.
Між сотнями «типів» десь незримими
заморила і моїх чума.
І тепер я марно слів відшукую,
щоб своє що-небудь там знайти,
і, напевне, так оце покукаю,
а по тому прийдеться втекти.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Я іду від поїзда додому
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Пісенька
(Оцінок ще немає)