Я не хочу спокійним бути,
Ти мене в тишину не мани.
Не бажаю душу роззуту
Сиротою пускать під тини.
Щоб ходила убога й гола,
Мов задрипанка, між людьми,
Не проси — не змінюсь ніколи,
Отакого, як є, візьми.
Поділи мою радість і муку,
До підметок мене зрозумій.
А тоді вже «бери мене в руки» —
До підметок я буду твій.
