Я вже списався, не створив нічого,
А вже немає слів і вичерпав думки,
І в серце виливаються струмки
Чогось холодного, байдужого, чужого.
І віють втомою намічені дороги,
Зробив лиш крок на них, а вже немає сил,
І дивляться презирливо з могил […]
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Cторож
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Все ще моє – попереду
(Оцінок ще немає)