Забинтую у серці рану
І, якщо від досади не вмру,
Горді вірші писати стану,
Навіть носа в них задеру.
Переллю в них пихату сірість,
Самолюбство своє переллю,
А тим часом уперту щирість
Погуляти кудись пошлю,
Щоб зі мною вона не возилась,
Не шептала мені по ночах,
Що давно моя гордість втопилась
У бездонних твоїх очах.
