Забився вітер важко в очереті,
Мов птах, змочивши крила у росі,
Ліг відпочити в жовтій лепесі,
В своїм невидимім наметі.
Промчався день у сонячній кареті,
Десь вечір заблудився на косі —
І бродить ніч по хаті, по вівсі
У розмальованім сузір’ями береті.
Туманом дише з річки на узгір’я,
А в тім тумані страхи та повір’я,
Фантазії примарливі пливуть.
Так ходить ніч, весела жартівниця,
Зітхає росами та зорями іскриться,
Не даючи закоханим заснуть.
