Василь Симоненко – Задивляюсь у твої зіниці: Вірш

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Аналіз вірша “Задивляюсь у твої зіниці” Симоненка

Симоненка дуже часто називають “поетом без каменю за душею”. Такий псевдонім він отримав за свої почуття до рідного краю. Поет любив Україну як свою власну матір. Тому більшість його творів побудовані на основі громадянської та патріотичної лірики. Праця «Задивляюсь у твої зіниці» не є виключенням.

Твір був написаний в 1962 роках. Основною тематикою є оспівування та возвеличення рідної землі та її історії. Симоненко ставив на меті зобразити справжні та щирі почуття до Батьківщини. В цій поезії він зізнається в коханні своїй землі. Такий мотив повинен був змусити земляків також поважати та любити свою країну, а також докладати зусиль для побудови її світлого майбутнього.

Вірш написаний у формі монологу, де головний герой ділиться любов’ю до свого краю. У творі зображуються не тільки емоції пов’язані з возвеличенням Батьківщини, але й з засудженням ворогів та недругів. Ще одним центральним образом є Україна, яку Симоненко з трепетом називає матір’ю або молитвою.

Для того, щоб можна було відчути всі емоції у творі, письменник використав велику кількість художніх засобів, які прикрашають поезію і роблять її більш насиченою. У вірші можна помітити чимало епітетів, наприклад: «червоні блискавиці», «дні, занадто кучі та малі», «зіниці, голубі, тривожні». Для розкриття сутності предметів або явищ Симоненко використав метафори, наприклад: «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать Америки й Росії». Ще одним поширеним художнім засобом є порівняння. Гарним прикладом може слугувати така фраза, як «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань». Також можна помітити гіперболи, а точніше перебільшення, у вигляді: «битви споконвічний грюк». У творі присутні риторичні питання та оклики для того, щоб наблизити автора до читача. Можна помітити повтори, які часто називають тавтологією, а саме: «ти моя молитва, ти моя розлука». Для простоти та помірності у вірші використовується літота, яка навпаки зменшує значення предмету. Прикладом є — «Я проллюся крапелькою крові».

Отже, «Задивляюсь у твої зіниці» є патріотичною лірикою, де провідним мотивом являється любов до своєї землі. Симоненко ставив за мету показати свої відчуття до Батьківщини та змусити читачів осмислити власне ставлення до рідного краю.