Заспані сни оточили мене,
Щуляться з холоду, бідні.
І в кожного личко таке чудне,
І очі — холодні, мідні.
В солодкій синіють втомі
їх постаті сірі й дурні…
Невже ви мої знайомі?
Невже ви снились мені?
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Забився вітер важко в очереті
- Попередній вірш → Василь Симоненко – І буде все, що має бути
(Оцінок ще немає)