Василь Симоненко – Здається, вже не бачити нічого: Вірш

Здається, вже не бачити нічого,
А в серці кризі не розтать повік.
Куди піти, звернутися до кого,
Де відшукати живодайний лік?

І ніби все смішне, що кажуть люди,
І, може, думка лиш одна [щемить]:
Як втратиш матір — іншої не буде,
А милу можеш іншу полюбить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Здається, вже не бачити нічого":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Симоненко – Здається, вже не бачити нічого: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.