Земля кричить. Шинкують кров’ю війни,
І падають занози від ярма,
І лиш годинник холодно й спокійно
Рахує дні, розтрачені дарма.
І без кінця — окопи, барикади,
Та над громадами кривавих тіл
Гримлять салюти і бучні паради
Нових Тимурів і Аттіл.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Чи про славу, чи неславу
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Верби послали тіні химерні
(Оцінок ще немає)