Василь Симоненко – Зірка покотилася повільно: Вірш

Зірка покотилася повільно
І упала десь в лозу за гай.
Правда, що кохання обопільне
Розквіта у місяць май.
Я іду до тебе, моя мила,
Ти виходь, кохана, зустрічать.
Ні, любов ніщо зламать не в силі,
Бо вона єства твого печать.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Зірка покотилася повільно":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Симоненко – Зірка покотилася повільно: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.