Зустріч і небажана, й раптова,
Краще, мабуть, і мені й тобі,
Щоб не стрілись ми сьогодні знову
На бульварі в гомінкій юрбі.
Ти холодний погляд опустила,
А лице в напруженім огні,
Певне, тому, що немає сили
Прямо в очі глянути мені.
Стоїмо у вуличному шумі,
Слів шукаєм, але слів нема…
Я тепер у новому костюмі,
Ти оце помітила сама.
І, напевне, теж згадала нині,
Як мені тоді сказала ти,
Що зі мною у простій свитині
У «між люди» соромно піти.
Ні, тепер не знайдемо ми мови
І не пройдем вулицею знов…
Я придбав костюм для себе новий,
Чи ж придбала ти собі любов?
