Ми порою ранньою
Вдвох з малою Ганею
В ліс густий пішли.
Зразу ж під великою
Сизою осикою
Квіти ми знайшли.
Геть зима забралася —
І земля прибралася
В синій цвіт рясний.
То, мов сонця полиски,
Піднялися проліски —
Вісники весни.
- Наступний вірш → Тетяна Строкач – Весняний легіт
- Попередній вірш → П. Кізько – Пурхнула ластівка
(Оцінок ще немає)