Я встала ранком і мерщій
поглянула на море.
На березі дельфіненя
вмирало хворе.
На хвилях плавали давно
бензину плями.
Як залишилося воно
одне, без мами?
Ой, як хотілося мені
узять його на руки
й відвезти швидше на човні
подалі від багнюки!
Дідусь нагримав: «Не чіпай!
Дельфіни мруть, бо хворі».
Невже ж немає лікарів
дельфінячих у морі?
- Наступний вірш → Іван Ірлявський – Як падала на річку
- Попередній вірш → Віка Івченко – Диктант
(Оцінок ще немає)