Раз впіймався на гачок
необачливий бичок.
Це не той бичок, що в полі
скаче, хвіст задравши вгору.
А це той бичок, що в морі
виростає на просторі.
Подивилась я на нього:
голова – і більш нічого!
Відкриває рот-квадрат
і ковтає все підряд.
З тим бичком мені лиш горе!
Рішення було просте:
відпущу його у море,
хай ще трішки підросте!
- Наступний вірш → Віка Івченко – На Подолі
- Попередній вірш → Віка Івченко – Полювання
(Оцінок ще немає)