Поверталися під вечір до готелю.
Розстеляли в нашім номері постелі.
Грав оркестр у ресторані нанизу.
Магістраль зітхала тяжко поблизу.
Та із мамою на ліжечку тіснім
у два голоси співали ми пісні.
Як дівчина йшла по воду у садок,
їхав-їхав козаченько за місток.
Чумакам світили вікна у імлі,
і вклонялася тополя до землі…
Той оркестр усе ще грав мені у сні,
та звучали в серці мамині пісні.
І хилилася калина у полі.
І журилась Україна без долі.
- Наступний вірш → Віка Івченко – Полювання
- Попередній вірш → Леонід Мосендз – Се року Божого 30-го
(Оцінок ще немає)