Летить по небу журавлиний клин —
посланець із минулого століття.
Де взявся він серед димів і сміття,
мов сирота, у просині один?
Старий вожак минає наш масив
і повертає в бік Пущі-Водиці…
Невже не знає бідолашна птиця,
що там реактор трави оросив?
І ми злітаєм, мовби журавлі,
хоч вже давно відбилися від клину,
безсилі врятувати Батьківщину —
найкрасивішу часточку землі.
