Ах, як вони заходились в ті дні,
Газетні роботящі солов’ята! —
Коли нам при відчиненім вікні
Не радилось ні спати, ні стояти.
Коли неінформований народ
З розгону накидався, бідолашний,
То на вино червоне, то на йод
І горло надривав собі від кашлю.
Коли «народні слуги» онучат
Відправили подалі шито-крито
Й чужих дітей зібрали на парад,
Аби з трибуни їх благословити.
0, хто лиш не спішив у солов’ї,
Не підливав солодкого нам чаду!
Зальотні борзописці і свої
Нам тьохкали з чорнобильського саду.
Будімо ж, люди, у собі людей,
Хоч вир газетний нас і поглинає.
…До речі: справжній, сірий соловей
Над Прип’яттю щось більше не співає.
_________________________
Солов’ї над Прип’яттю – Так називалася одна із статей у газеті «Правда» у травні 1986 року, в якій, звісно ж, стверджувалося, що обстановка в зоні більш ніж нормальна.
