Віктор Гудим – Недорід: Вірш

Гей, вітри, —
Атакують селянські хати,
Вимітають з дороги пил.
Так щодня – волохаті
До сонця встають стовпи…
Піщугою припали ниви,
Піщугою покрив самум…
З молитвами учора ходили —
Та в очи
– Так само сум:
І проса й пшеницю палить,
Ядерніє од спеки льон,
А жита – наче з’їди стали,
Наче надзелень хто сполов.
Гей, вітри, —
Атакують селянські хати:
Кошлатять солому стріх…
І немає де сіна взяти:
Тільки курай поріс…
І плетуться понурі думи,
Як шпориш при дорозі битій.
Тільки день – і фіранку руду
Розстеляють вітри в житі…
В радгоспі так само літо —
Обвіває жита норд-вест…
На нивах нехрещених повінь:
Аж гнеться чорнозем – овес…
Тлумачать: пари, сівозміни…
…Та тільки вітри атакують ниви,
Гудуть на трьохпільних клинах.