Десь
а можливо й тут
пішов такий дощ
дощ пішов такий
що стало нікому й нікуди
витягати
допіру втонулого
від самого ранку
я сиджу
за своїм хистким столом
і ніяк не зважуся
доторкнутися
до власного тіла
- Наступний вірш → Віктор Кордун – Безнайменна тиша
- Попередній вірш → Віктор Кордун – Зозулине літо
(Оцінок ще немає)