Мамо,
вже навколо нашої хати
звужується
тиші сувій суцільний.
Не зацвіли
цього літа
ні гарбузи твої,
ні мальви.
Те намисто,
що ми назбирали
по узбережжях щоденних озер
самозгортних,
вже заважке й захолодне
для тебе.
На постелі своїй
світлій-світлій
меншаєш,
меншаєш.
- Наступний вірш → Віктор Кордун – Коли речі розкриваються
- Попередній вірш → Віктор Кордун – Ліси шумлять
(Оцінок ще немає)