Пішли сестрички по гриби,
руденький песик з ними.
Туди-сюди, де не ступи,
руденький песик з ними.
Набрали повний козубок,
руденький песик з ними,
маслят, лисичок, решіток,—
руденький песик з ними.
Додому йшли крізь березняк,
руденький песик з ними.
Назад не хоче йти ніяк
руденький песик з ними.
Стомившись, сіли відпочить,
руденький песик з ними.
Проснулись сестроньки за мить —
рудька немає з ними!
Кругом шукали знов і знов,
забувши геть про втому…
Гукали раз у раз «агов!»,
коли ішли додому.
От ставлять козуб на поріг,
сандалики рядочком…
Рудько тоді з корзинки — плиг! —
а в ній — ані грибочка.
