Мокрі ще й досі
вузький твій човен –
цілісіньку ніч
я плавав у ньому.
Як зоря вже зійшла
та й розкрилась червоно:
ах, якою водою пречистою
обілляв я тебе!
Чи то паморозь
стала тобі ув очах величезних,
чи то льодом тонким
уся річка взялася?
- Наступний вірш → Віктор Кордун – Погоня
- Попередній вірш → Віктор Кордун – Степ
(Оцінок ще немає)