1.
Глухо цокотять
у потоках листя
білі камінці сорок.
Вітер їх оголяє
і знову захлюпує
зеленою повінню.
Важчає
місячна серга
смаглявого серпня;
зав’язь літа
збирається на гілках
у краплини.
2.
Друга серга села –
старезна дзвіничка:
не розпукнутися їй ніколи
диким цвітом шипшини.
Дівчина вийшла з неї –
де ж дзвіничка поділася?
А на віях дівочих
зелена сльозина.
Шовкова сорока
одним оком – у ніч,
а другим – у день
задивилась:
рябіє.
Хоч сумуй – не сумуй:
все тече,
і трави –
як плач землі.
3.
Дочасно
твої зірвалися сльози –
посипались по садах
сливи зелені.
