Віктор Забіла: Вірші

Віктор Забіла (1808-1869) – український поет-романтик, чия творчість припала на 1830-1840-ті роки, позначена глибоким ліризмом і емоційною щирістю. Народившись у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (нині Забілівщина Чернігівської області), він змалку відчував красу природи й народного життя, що стало основою його поезії. Головною темою творів Забіли стало нещасливе кохання, яке визначило меланхолійний тон його віршів, таких як “Гуде вітер вельми в полі” чи “Соловей”, що згодом стали народними піснями. Поет виливав у рядках біль розлуки, тугу за втраченим щастям і роздуми про соціальну нерівність, що руйнує долі. Дружба з Тарасом Шевченком додала його творчості патріотичного звучання, а Іван Франко називав його одним із найталановитіших поетів передшевченківської доби. Твори Забіли, зібрані у “Співи крізь сльози”, – це сповідь душі, сповнена ніжності й смутку.