Віктор Забіла – Задзвони мені, дзвоночок: Вірш

При подарке матери колокольчика

Задзвони мені, дзвоночок!
Да й скажи, де мій синочок?
Може, він того не знає,
Як мати за ним скучає…

Задзвони мені, дзвоночок!…
Неслухняний мій синочок:
Мене стару покидає
Та й частенько запиває…

Задзвони йому, дзвоночку:
«Не пий, не пий, мій синочку!
Хіба ти цього не знаєшь,
Що вік ти свій вкорочаєш?»

Задзвони йому, дзвоночку:
«Матір пожалій, синочку!
Живи так, як добрі люде, –
Мені в світі гарно буде!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Віктор Забіла – Задзвони мені, дзвоночок":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Віктор Забіла – Задзвони мені, дзвоночок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.