Божок кохання задрімав колись,
Поклавши обіч смолоскипа свого,
А німфи, те помітивши, знялись
І потайки наблизились до нього.
Одна із них схопила той вогонь,
Який серцям спричинював знемогу,
І, в зимний струмінь кинувши його,
Тим обеззброїла неждано бога.
Вогнем нагрівшися, вода тоді
Коханцям рани гоїла глибокі.
І я не раз купавсь у тій воді,
Щоб серцю втрачений вернути спокій.
Любовний пломінь воду підігрів,
Вода ж не остудила почуттів.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Маленький бог Кохання мирно спав,
А поруч смолоскип його димівся.
Гурт німф цнотливих лісом пробігав
І, сплячого побачивши, спинився.
Одна із них підкралась до вогню,
Перед яким устояти не змога,
І у струмок встромила головню,
Роззброївши беззахисного бога.
Погас вогонь і смолоскип розмок,
Але вода тепло його ввібрала.
Недужі люди лізли в той струмок:
Вода хвороби різні лікувала.
Ходив і я туди, та джерело
Мою любов зцілити не змогло.
Переклав Олександр Грязнов
