Лукава музо, де пісні твої —
Земній красі заслужені похвали?
Чи пломінь твій нездарні шахраї
Для од своїх нікчемних заховали?
Прийди, і слово дай, і дай снаги,
Щоб у пориві творчої нестями,
Увівши в слів гранітні береги,
Стихію вроди вславити піснями.
Проснись, ледача, в любе глянь лице,
Як зморшку хоч малу знайдеш на ньому,
Що час поклав, скарай його за це,
Суддею стань напаснику лихому.
Відбивши наступ грізного часу,
Нетлінним словом відтвори красу.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
О Музо, чом надовго забуваєш
Про те, що надихає твій політ?
Чому нікчемну пісеньку співаєш
Чи вихваляєш цей негідний світ?
Співай тому, хто не шукає зиску,
Хто може оцінити твою гру,
Хто надає майстерності і блиску
Твоєму неумілому перу.
Вдивляючись в його прекрасні риси,
Знайди в них слід, що врізав Часу ніж.
Змагатись зі злочинцем не берися,
Та гнівним віршем затавруй грабіж.
Услав мого коханого красу
І словом згубну зупини косу!
Переклав Олександр Грязнов
