Чому ти, музо, ледарко недбала,
Красі і правді гинути даєш?
Таж ти навік прославилася б теж,
Коли б мою кохану оспівала.
Чи, може, ти на глум відповіси,
Що правді чистій зайві всі похвали,
Що приоздоблення — не для краси,
Що фарби вроду б тільки зіпсували?
Та цим не виправдаєш німоти, —
Лиш ти повинна оспівати вроду
І для віків прийдешніх зберегти,
Щоб сяяла вона усім на подив.
Нехай така, як є, в далекі дні
Вона сягне через твої пісні.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Ледача Музо! Чим ти обґрунтуєш
Ігнорування правди й красоти?
Чому красу правдиво не змалюєш,
Якою возвеличена і ти?
Відповідай! Чи хочеш ти сказати,
Що правду перекручення уб’є
І що красу не варто прикрашати,
Бо це її довершеність псує?
Не виправдовуй цим своє мовчання.
Ні слів, ні фарб для друга не шкодуй.
Життя й краси природне пригасання
Ти славою безсмертною спростуй.
Його красу правдиво покажи –
Прекрасний образ світу збережи!
Переклав Олександр Грязнов
