Зроста любов моя, всякчас нова, —
Люблю ніжніше, мовчки, до нестями.
Торгує той дрібними почуттями,
Хто серце всім на показ відкрива.
В весняну пору нашої любові
Тебе прославили мої пісні, —
Так соловей співа на честь весни,
Та влітку мовкне спів його в діброві.
Не гаснуть чари весняного саду,
Як стихне голос ніжного співця.
Коли той спів лунає без кінця,
Набридне він, утративши принаду.
Тому на певний час умовк і я,
Щоб пісня не обриднула моя.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Моє кохання стало мовчазним,
Хоч не зазнало прикрої остуди.
Я не купець, щоб гендлювати ним
І вихваляти свій товар усюди.
Колись своє кохання молоде
Вітав я солов’їними піснями,
Та зріле літо, що до нас іде,
Змінило щось в стосунках поміж нами.
Чи недоречність співу в пізній час
Примушує вести себе потиху?
Чи стала звична музика для нас
І радощі свою втрачають втіху?
Кохання вже не славити мені:
Я відспівав про нього навесні.
Переклав Олександр Грязнов
