Убогих муз убогий марнотрат;
Не маю фарби, гідної сюжету:
Без всіх прикрас нужденного сонету
Лице твоє прекрасніше стократ.
Не дорікай, що не пишу ні слова, —
Поглянь у дзеркало, й побачиш ти,
Що всі слова мої — лише полова,
В якій краси твоєї не знайти.
Тож чи не гріх прекрасне прикрашати,
Це ж сонце кутати в запону хмар.
Обкрадуть лиш природи щедрий дар
Моїх рядків занадто вбогі шати.
Ні! Не вмістить мені в слова все те,
Що дзеркало віддасть тобі просте.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Яке убозтво Муза показала,
Хоча насправді блиснути могла!
Та краще б голий зміст переказала,
Ніж друга славослів’ям сповила.
Не ображайся на безсилу славу.
Глянь в дзеркало, і ти побачиш лик,
Що сковує мою тупу уяву
І змовкнути примушує язик.
Хіба не гріх – природу прикрашати?
Прекрасне зіпсувати можеш ти.
Красу твою й чесноти змалювати –
Не мали вірші іншої мети.
Точніше віршів і таким, як є,
Тебе покаже дзеркало твоє.
Переклав Олександр Грязнов
