Рокам краси твоєї не здолати,
Такою ж ти була, як стрілись ми.
Від того часу три лихі зими
Лісів чарівні позривали шати.
Спалили тричі в золотім вогні
Три осені вбрання весни зелене.
Проте здаєшся і тепер для мене
Такою ж ти, як і в далекі дні.
Як стрілка, що незримо йде на вежі,
Карбуючи години в тьмі ночей,
Так непомітно для моїх очей
Твоя краса лишає давні межі.
Дух ув’ядання не страшний тепер, —
Коли ти народилась — він помер.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Для мене, друже, ти не постарієш.
Ніскільки твій не змінюється вид,
Хоч три зими холодні – що подієш? –
Трьох пишних літ запорошили слід.
І три весни три осені змінили;
Трьох теплих квітнів подих запашний
Вже три спекотні червні розчинили,
А ти для мене й досі молодий.
І все ж краса, мов стрілка циферблату,
Від цифри відхиляється на крок.
Хоч непомітний Часу рух, в оплату
Він забере красу у певний строк.
Та смерть Краси у пазурах його
Була ще до народження твого.
Переклав Олександр Грязнов
