Коли в літописах померклих днів
Стрічаю описи облич вродливих
І слухаю красі натхненний спів
На честь жінок і лицарів поштивих,
Палкі слова про осіянну вроду,
Врочистий гімн устам, очам, бровам, —
Упевнююсь, що в той пісенний храм
Ти увійшла, як у свою господу.
Провадженням були тобі похвали
Співців, що мріяли про твій прихід.
Тебе провидячи, вони як слід
Краси у давнину не оспівали.
А ми, кому явилась нині ти,
Знімівши, слів не можемо знайти.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Коли читаю у старих книжках
Балади про героїв тогочасних
І бачу рими, що на власний страх
Вславляли дам і лицарів прекрасних,
Тоді у сяйві древньої краси –
Очей і вуст, волосся і постави –
Я бачу, що поетів голоси
Тобі, як слід, не висловили б слави.
Вони праобраз твій крізь товщу літ
Пророчими очима споглядали,
Та, щоб про цноту дивну дати звіт,
Достатньої майстерності не мали.
А нам, кому краса твоя близька,
Щоб вславити, бракує язика.
Переклав Олександр Грязнов
