О, не кажи, що я у фальш запав.
Що мій вогонь на віддалі вже гасне.
Таж я себе з собою роз’єднав,
Тобі в заклад віддавши серце власне.
Ти — мій притулок, радісний завжди.
Відходив я. Не змінений роками,
Вертався знов, приносячи води,
Яка щораз мої змивала плями.
Якби вміщав я всі гріхи земні,
То навіть і тоді лише одна ти
Своїм наближенням, повір мені,
Змогла б мої пороки подолати.
В ніщо цей світ без тебе ставлю я,
Моя трояндо, радосте моя.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Не говори, що був невірним я:
Покинути тебе не маю права.
Сама ти знаєш, що душа моя
Лежить у тебе в грудях, як застава.
Це – дім мого кохання. Я блукав
Далеко десь від тебе, манівцями,
І повертався знову, і змивав
Водою, що приніс, із себе плями.
Не вір у те, що слабості мої
Мене від тебе можуть відвернути,
Що в жилах кров, неначе ручаї,
Любов так легко донесе до скрути.
Ти – все для мене, чиста і свята;
Без тебе навіть Всесвіт – пустота.
Переклав Олександр Грязнов
